«Артон». Історія чернівецького бренду, який народився у підвалі гаража

Підприємство «Артон» працює у Чернівцях вже 20 років. 

Компанія спеціалізується на виготовленні протипожежної техніки, якою обладнані Адміністрація Президента України, СБУ в Чернівецькій області та інші важливі об’єкти в Україні та за кордоном. Про улюблену справу, яка починалася в підвалі гаража, а згодом переросла в компанію світового масштабу, розповідає директор підприємства Ігор Мисевич.

«До моменту заснування своєї компанії, я працював інженером-конструктором на заводі «Кварц» 15 років. Пам’ятаю, була осінь 1998, час був неспокійним, на заводі різко поменшало замовлень, почала розвалюватися уся вітчизняна промисловість. Я подивився на цю ситуацію і зрозумів, що треба звільнятися, бо мав на той час сім’ю, яку треба було годувати. 18 вересня того ж року я заснував підприємство «Артон». Хоча підприємством його на той момент було важко назвати», —  пригадує він.

— Розпочав свою роботу у підвальному приміщенні гаража з трьома працівниками. Тоді було дуже холодна осінь, йшла зима, а приміщення підвалу було теплим і непогано освітлювалося. Спочатку ми виготовляли гальванічні елементи до сувенірних деталей. Їх відвозили в Косів на ринок, там продавали, а на вторговані гроші я виплачував зарплату своїм робітникам, — каже директор.

Ігор Мисевич продовжив займатися цією справою, бо на той час в країні була потреба в елементах і приладах протипожежної безпеки.

«Коли засновував підприємство, головним критерієм у роботі була якісна продукція. Цим я хотів завоювати довіру не тільки у вітчизняного замовника, а й за кордоном.  У дев’яності нелегкі часи були, тому багато хороших спеціалістів забрав з Калинівського ринку. Як пізніше вони мені сказали: «Тепер ми займаємося улюбленою роботою, а нам за це ще й платять». Серед співробітників на заводі є двоє моїх однокласників, одногрупники. Частина персоналу – це працівники з колишнього заводу «Кварц», «Гравітон», «Електроманш».  Є люди, які працюють з початку існування заводу, є й ті, які мають по 10, 15, 18  років стажу. Зараз на заводі задіяно більше 200 працівників, серед яких є жінки», — пригадує Ігор.

Завод із закритим циклом виробництва

Першим нашим офісом стало приміщення на Проспекті, 106, воно займало 96 квадратних метрів. Через два роки збільшили його до 1, 500 кв. метрів. Зараз приміщення виробництва «Артон» складає 5 тисяч квадратних метрів.

Підприємство «Артон» є заводом із закритим виробничим циклом. Ігор Мисевич пояснює, що це означає.

«Наприклад, є замовлення на лиття пластмаси, спочатку це треба спроектувати. Цим займаються у конструкторському відділі, де працюють 26 людей», — каже він.

За його словами, робота на підприємстві потребує більше розумової праці. Уся продукція є інноваційною, адже працівники не наслідують виготовлення тієї продукції, що вже є на загальному ринку.

«Завжди виготовляємо щось своє, тому розробки підприємства захищені 120 патентами України. Із двох сотень фахівців у нас працюють 70 інженерів-проектувальників. Є також заступник директора з наукової роботи та двоє кандидатів технічних наук. Спочатку вони пишуть наукові статті, які публікують у фахових журналах України та закордону, вивчають технічні  процеси, а потім виготовляють деталі. Адже наші роботи – це низка наукових розробок», —   ділиться пан Ігор.

Завдяки наполегливій праці, підприємство посіло друге місце в конкурсі від Українського інституту інтелектуальної власності «Винахід 2010». Першим стало державне конструкторське бюро в місті Дніпро, яке займається ракетобудуванням.

«Артон» розпочинав свою діяльність як завод, що спеціалізується на засобах протипожежної безпеки. З часом підприємство розширило свій профіль. Проте інтелект самих приладів досить високий. Зараз тут працюють над технічним замовлення від Американської компанії «Джон Дір», розробляють сенсорний лічильник зерна для посівних машин. На кожну розробку науковці витрачають по два-три роки.

«Також ми почали займатися технологією термообробки дерева. Як це виглядає? Є звичайна розпилена навпіл дошка, її поміщають в камеру технічної модифікації на 5-6 робочих днів. Під час зберігання вона проходить певні технологічні процеси обробки. Електронний процес задає відповідний температурний режим, під впливом якого її природні характеристики змінюються. Після такої обробки дерево перестає гнити, його придатність складає 35-50 років. Зазвичай таке дерево використовують для терасних дошок, садового паркету. Із такого дерева можна робити навіть душову кабіну. Наразі Канада замовила у нас плитку такого типу для сауни. Один із наших напрямків роботи – виготовлення спіненого полістеролу (підстилка для паркету). Основним замовником якого є Епіцентр у Чернівцях», —  ділиться Ігор Мисевич.

Конкуренція – це двигун прогресу

Конкуренцію на ринку праці директор «Артону» називає  двигуном прогресу. Каже, що вона є й в Україні, й за кордоном. Досить потужним конкурентом є Китай, ціни у них невисокі, проте і якість також. Для того, щоб утриматися та розвиватися на сучасному ринку, завод має конструкторське бюро, яке використовує сучасну техніку.

«Артон» застосовує більше працю машин-роботів, аніж людську. Тому завжди оновлюємо техніку, яка коштує по декілька сотень тисяч доларів. В основному працюємо на обладнанні фірми «Samsung». Зараз нам надійде лінія монтажу, яка буде виготовляти 100 тисяч елементів деталей на годину. Кількість продукції, що йде на експорт, складає 70-90%, це зумовлює великі податки до бюджету. Тому підприємство «Артон» не тільки створює нові робочі місця, а й сплачує значну кількість валюти до бюджету країни», — каже директор.

Співпраця за кордоном

Налагоджували співпрацю покроково, експортувати товари почали на четвертому році існування і зараз підприємство продає свою продукцію в 35 країн. Найбільшими замовниками є Великобританія, Голландія, Німеччина, Бразилія та низка інших країн колишнього Радянського союзу.

Директор розповідає, для того, аби продавати товар за кордон, потрібно мати сертифікат тієї країни, куди експортуєш. Отримати його –найважча умова співпраці, але цим документом засвідчується якість продукції. Щороку сертифікаційний центр підтверджує цей документ на робочому місці, тобто безпосередньо у нас на підприємстві. Наразі «Артон»  сертифікований в Брюсселі, Штутгарті, Варшаві, Парижі.

«Щороку до нас приїжджають представники цих країн, упродовж 2-3 днів дуже детально перевіряють виробництво у Чернівцях. Завдяки якості продукції підприємство є дуже успішним. Тому у наших майстрів діє гасло «Спочатку якість, а кількість прийде пізніше». Завдяки цьому дуже багато об’єктів як в Україні, так і за кордоном, обладнані нашими виробами», —  розповідає Ігор Мисевич.

«Якось приїхав перевіряльник з паризького центру сертифікації і каже: «Я бачив заводи трьох рівнів: початковий, середній  та підприємства провідних світових брендів. Ваш «Артон» я зараховую до третього класу». Було дуже приємно чути, що наше підприємство стоїть поруч із відомими світовими брендами, хоча у далеких 90-х це було просто мрією», —  ділиться директор.

Філософський період

Час економічної кризи Ігор Мисевич називає філософським періодом. Замовлень ставало менше, а людям потрібно було виплачувати зарплату.

Нелегким був 2008 рік, економічна криза також позначилася на підприємстві. Був час, коли ми працювали по 6 днів на місяць, потім робочих днів збільшилося до двох тижнів, і аж через чотири місяці ми вийшли на повний робочий графік. Я щасливий, що на той момент з підприємства не звільнили жодного працівника. Люди розуміли, що криза, було важко, але ми змогли зберегти робочі місця. Якщо захочеш, то усе здолаєш.

Така ситуація повторилася два роки тому, врятували замовлення з Європи.

«До 2014 року ми тісно співпрацювали з Росією, але зараз у нас певна пауза. Ще до війни, у 2008 році, у нас сталася неприємна ситуація на російському ринку. Одна компанія хотіла посунути наше підприємство з провідних позицій. Були два сфабрикованих позови до суду, один із них «Артон» програв. Нас звинувачували в тому, що використовуємо патент російського підприємства, це послабило співпрацю з Росією».

Попри це, на сьогодні залізничні вокзали Москви, зокрема, Київський, Павілєцький, Курський, Ленінградський, Казанський, Ярославський оснащені пожежною сигналізацією виробництва «Артон». Також такі важливі об’єкти, як Саяно-Шушинська та Красноярська ГЕС обладнані нашою технікою протипожежної безпеки.

«Серед наших клієнтів – школи, банки, музеї, ресторани. Знаю, що нашою технікою також користуються в СБУ в Чернівецькій області а також в Адміністрації Президента України».

Інколи люди телефонують, дякують за якість. Приходжу якось зранку, о 9:00, на роботу. Мені телефонує директор одного підприємства з Дніпра і каже схвильованим голосом: «Ваш димовий сповіщувач врятував життя всієї моєї сім’ї. Він розповідає, що дружина забула вимкнути праску на ніч, вона розігрілася до максимальної температури, через що у квартирі сталося задимлення, яке майже призвело до пожежі. Вчасно спрацював димовий сповіщувач – його наше підприємство подарувало як сувенір на пам’ять.

Ретро-музей

Окрім численних нагород, серед яких є й відзнаки Міністерства надзвичайних ситуацій, у кабінеті Ігоря Мисевича є міні-музей. Тут можна побачити старовинні радіоприймачі 1950 року, патефон, декілька телевізорів. Усю техніку пан Ігор купив на блошиному ринку, дещо принесли знайомі.

«Це техніка з мого дитинства, техніка моїх батьків. Наприклад, тут є чорнильна ручка, якою я писав ще у третьому класі, вона досі в робочому стані. Дещо потрапляє до мене в неробочому стані, але на підприємстві працює один інженер, який дає раритетам друге життя, можливо колись з цього буде музей».

Чи щаслива я людина? Так! По-перше, як інженер, я завжди перебуваю у творчому пошуку, а наша робота підкріплюється фінансово-економічними результатами.

Ігор Мисевич каже, що у працівників Артону» точно не буде захворювань, пов`язаних із професійною діяльністю, адже їхні цехи  просторі та оснащені хорошою витяжкою. До того ж, щороку за рахунок підприємства усі фахівці проходять медичний огляд.

За словами пана Ігоря, зараз на підприємстві потрібен персонал – шукають 20 робітників на різні посади.

«Дуже важко знайти потрібних людей, приходять, скажімо, 10 людей, а залишаються двоє. Керівник має не тільки роздавати завдання, а й сприяти доброзичливій атмосфері в колективі. Та найголовніше – розгледіти в людині талант. Не проблема, якщо ти не вмієш. Біда, коли не хочеш вчитися, бо неталановитих працівників немає, є погані керівники».

Христина Тимофійчук

Фото Юлії Драган