0
У інтерв’ю «Шпальті» Алла Баглей розповіла про виклики самій собі, про контраверсійні Афіни та шумних греків, як навчала дітей біженців рахувати та чому після навчання у Греції їй нічого не страшно.
Чернівчанка Алла Баглей є студенткою п’ятого курсу факультету історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ імені Юрія Федьковича. На третьому курсі дівчина почала шукати програми студентського обміну, аби взяти максимум від навчання. За три роки вона встигла по семестру навчатися в Чехії, Польщі та Греції.
Я поїду
У ЧНУ є багато різних освітніх програм обміну. З третього курсу впродовж кожного другого семестру я навчалася за кордоном. І щоразу для мене це був новий досвід, нове середовище – цікаво абсолютно все. Насамперед, це виклик самій собі: поки ти молодий, можна й треба кудись їхати. Цьогоріч я подавалась на декілька програм, але не в кожній з них магістри могли брати участь. Через те, що у нас навчання триває півтора року, а за кордоном – два, виходить невідповідність із розкладом, саме тому й мінімізують участь магістрів у різних програмах.
А в Афінах якраз була програма для кафедри політології та державного управління ЧНУ. Фактично це був обмін тільки для нашої спеціальності – «політологія», і особливо не було часу на роздуми. Я просто подала необхідні документи і вже знала, що поїду. Мене обрали Афіни.
До цього, навчаючись на третьому курсі, я поїхала в Слупськ, це у Польщі. А на четвертому – в Брно, що в Чехії. Я використала максимум за три роки навчання, бо за умовами ERASMUS студент може впродовж бакалаврату рік, тобто два семестри, навчатися закордоном, що я і зробила, і один семестр у магістратурі, чим я також скористалась. Більше вже не можна (сміється, – ред.).
Університет «Пантеон»
З ЧНУ в Афінах навчалися п’ятеро студентів, а з інших університетів України було десь до 10. Університет «Пантеон» політичних та соціальних наук є досить старим закладом вищої освіти. Він заснований у 1927 році. І там справжній оазис. Насправді Афіни не дуже зелене місто, а «Пантеон» збудували таким чином, аби навколо було багато зелені. Там є сад, де ростуть найрізноманітніші дерева: від пальм до нашої шовковиці. Хоча її там ніхто не збирає. А ще там неймовірно багато апельсинових дерев, щоправда, плоди не смачні й кислі, бо дерева декоративні.
Стипендія в Греції 800 євро, також виплачують компенсацію за дорогу. Цього вистачає на життя. В українців, грузинів, вірмен, росіян найбільша стипендія на ERASMUS. Я не знаю, за якими критеріями це визначають: за рівнем розвитку країни, чи за географічним розташуванням, але це факт. Наприклад, у французів була стипендія тільки 250 євро на місяць. Але французи приїжджають не з пустими кишенями, тоді як ми дуже залежні від виплат. Часу працювати у студентів немає, та й роботу в Греції особливо не знайдеш.
Чи важко? Перший місяць ERASMUS завжди важкий. Поселення, документи, візи. Це дуже вибиває, коли ти готуєшся до нової країни, культури, а тут тобі не можуть відкрити візу через відсутність однієї довідки.
Усе реально
Найголовніша і найбільша різниця в тому, що в Афінах кожен студент самостійно обирає собі предмети:складає розклад, узгоджує його. Водночас, перед вибором того чи іншого предмету є можливість послухати, як проходять лекції, зрозуміти, які викладачі та як вони читають предмети, дізнатися, чого вони вимагатимуть. Натомість в Україні у студентів такого вибору немає… Учиш ті предмети, які треба вчити. Там навпаки – таке собі самоврядування, і це класно, бо сам створюєш собі семестр. До речі, можна обрати не тільки предмети зі своєї спеціальності, а й інші. Наприклад, у Афінах я вивчала антропологію Греції. Зовсім не пошкодувала, що обрала цей предмет. Це був найцікавіший курс, який я відвідувала.
Пари тривають по три години, але з перервами –півпара, перерва та знову півпара. Деякі тривали дві години, але без перерви. Заняття проводять чотири рази на тиждень, один день вільний. Завдяки тому, що кожен самостійно обирає собі предмети, можна грамотно скласти графік. Найраніше пари розпочиналися о 9:30. Деякі взагалі були після обіду – найпізніша була о 17:00, і о 20:30 я поверталась додому.
Так, навчання англійською, але вона майже ні для кого не є рідною мовою – усі приїжджають з різних країн, з різним бекграундом, проте кожен хоче вчитися і старається. Головне – ніколи не боятися, викладачі завжди допоможуть. Усе реально. Якось зрозуміла, що порівнюю себе з іншими студентами – з Франції, Німеччини, адже у них кращий рівень англійської. Та в мене була можливість тягнутися до них і ставати кращою.
Бути сміливішими
З грецькими студентами я мало спілкувалась, бо в кожній країні завжди є така своя ERASMUS-тусовка. Студенти почувають себе там вільнішими та впевненішими, ніж українські. А ще вони сміливіші. Не бояться перепитати, сказати, що чогось не розуміють. У нас же перепитувати не прийнято, щоправда, не завжди, є різні викладачі. Також студенти багато подорожують. Були такі, хто за семестр встиг об’їхати всі найбільші острови Греції – Крит, Санторіні, Родос.
Коктейлі Молотова та мітинги
Я прилетіла в Афіни 4 лютого. Цього дня всі центральні станції метро перекрили через протести проти Македонії. Бо, як відомо, Греція і Македонія мають суперечку щодо назви. Греки не визнають назву «Македонія», адже не хочуть, щоб колишня Югославська Республіка Македонія носила саме таку назву, бо Македонія – це історичний район Греції. Вони вважають, що цією назвою македонці переймають водночас і велику частину культури, історії, – через це багато різних конфліктів. Зараз уже вирішили це питання на рівні обидвох країн, тепер країна називається Північна Республіка Македонія.
Так от, коли я приїхала, були страшні протести, люди були настільки радикально налаштовані, усі йшли з грецькими прапорами, національною символікою, весь рух транспорту був перекритий…
А я стою з валізою, рюкзак на плечах, не знаю, куди йти, що робити, бо метро ж перекрите…Люди йдуть на мене, я – на людей. Тоді було лячно. Пізніше я звикла до таких частих протестів.
І якщо раніше я планувала відвідати Македонію, після цього на трохи відклала цей план.
Район Омонія (Солідарність)
Порада наступним ERASMUS-студентам, які будуть їхати в Афіни: будьте обережні з вибором житла!В Афінах немає гуртожитків. Звісно, можна винаймати квартиру, але там є такі райони, де навіть не варто гуляти, не те, що жити там. У одному з таких районів я саме мешкала. Він називається Омонія. До речі, з грецької це перекладається як «солідарність». І вони були солідарні в тому, щоб зробити мені такий класний, багатий на враження семестр. (Сміється.) Насправді, якщо без жартів, то це було досить страшно. Я багато чого побачила…
Жила на п’ятому поверсі,за три хвилини до метро, це неподалік центру міста.
Одного разу, близько дев’ятої вечора, я почула, що за вікном щось відбувається. Виходжу на балкон, бачу з 20 людей з «коктейлями Молотова», з факелами в руках, закидують сусідню будівлю, стараються розбомбити вікна, влаштовують підпали, багато спалахів. Це тривало недовго, хвилин п’ятнадцять, але було дуже шумно й лячно. Того вечора я ще й була вдома одна.
Таку акцію протесту влаштували анархісти, які старалися залякати людей, що там живуть – мігрантів. Вони відкрили там свої магазини – саме ті будівлі й намагались знищити анархісти. Насправді такі акції й радикальні настрої є досить поширеними в Греції. Наприклад, там є партія «Золотий світанок», її учасники є неонацистами. Для них звично грабувати людей не грецького походження, бомбити щось. Вони кажуть, що мігранти й біженці – це нашестя для Греції. Зараз ця партія є третьою за величиною в парламенті.
Викладачі теж часто мітингують. Одного дня в нас не було пар, бо викладачі страйкували проти зрізів зарплатні.
Повірити в себе та руйнувати стереотипи
Навчання в Греції стало остаточним кроком до того, щоб я повірила в себе. Там, як ніде, я побачила, як можу діяти у різних ситуаціях.
Окрім цього, у мене був шанс розвіяти міф, що в Україні все погано, молодь нікуди не виїжджає, а всі студенти закомплексовані. Я була рада руйнувати такі стереотипи, спілкуватися з людьми, розказувати про своє місто, країну. Усі були в захваті від нашого ЧНУ, побачивши його на фото. Про Україну знають тільки те, що у нас війна, і що був Євромайдан. Сумно. Але мені було приємно чути, що в багатьох є знайомі українці, які навчались за програмою ERASMUS чи навчаються зараз на постійній основі.
Коли спілкуєшся з талановитими людьми, починаєш розуміти й вірити, що можеш багато зробити. Особливо для себе. Це надбання і є найбільшим багатством, адже те, що ти вивчаєш, залишиться з тобою назавжди.
Не думала, що колись буду навчати дітей біженців. Я жила з волонтеркою з Італії. Вона приїхала допомагати в таборі для біженців. Окрім цього, вона знаходила різні проекти, один із них – Сквот. Там ми навчали дітей математики. Я ніколи й уявити не могла, що зможу пояснити дитині англійською, як рахувати, абсолютно не знаючи їхньої мови.
У житті буває всяке. Я можу більше ніколи не побачити цю дитину. Але, можливо, те, чого я її навчила, колись їй допоможе.
Ідра та ослики
Для мене найкраще капіталовкладення – це подорожі. Греція дуже і дуже різна й цікава країна. Окрім звичних для всіх моря, сонця і пляжу, там просто неймовірні гори. Одна із незабутніх подорожей – поїздка в Метеори. Це неймовірно гарне місце зі скельними монастирями. Їх будували у далекому 15-му столітті, тоді підіймали все на мотузках – камінь за каменем. Ці скелі ніби хтось відшліфовував, а на вершині є монастир.
На мій день народження ми поїхали на грецький острів Ідра. Звісно, він неймовірно гарний, як і всі грецькі острови: білі будиночки, красиві пагорби, море. Але він особливий, бо там зовсім немає автомобільного руху, навіть мотоцикли не їздять. Єдиний вид транспорту – це велосипед або ослики та коні. Було так круто, ідеш собі й бачиш ослика. Ідра з осликами вже як фішка острова… Це однозначно найкращий вид транспорту Греції, бо ніякі страйки чи масові заворушення не страшні.
Греція особлива. Якщо порівнювати з іншими країнами, то вона зовсім інша. Таких більше немає. Якщо ти один раз побуваєш у Греції, то ніколи її не забудеш.
Афіни контраверсійні. Там поєднуються непоєднувані речі. Омонія з коктейлями Молотова, демонстраціями й такими шаленими людьми, і Плака, район біля підніжжя Акрополя, де так спокійно та розмірено. Це суперечливість, такий собі дисонанс.
Які греки? Вони дуже шумні.
Їхня улюблена їжа – суфлакі (піта). А напій – кава (фрапе), греки двічі або тричі на день п’ють холодну каву. Увечері вони, звісно ж, обирають вино.
Тварина, яка асоціюється з Грецією, – кіт.
Музичний інструмент Греції – бузукі в поєднанні з гітарою.
Настрій. У Греції панує розслаблений настрій. Там є культ насолоди від життя. Цьому сприяє все:природа, історія, менталітет. Для них насолода життям на першому місці, попри кризу. І вони, як ніхто, смакують життя, насолоджуються ним, багато говорять, сваряться, шумлять. А ще там усі курять – дівчата, хлопці, старі й молоді.
Що треба брати з собою в Грецію? Сонцезахисний крем, бо навіть у лютому там можна згоріти. Та найголовніше, що треба взяти з собою, – готовність і відкритість до всього, до будь-якого досвіду, бо там можна чекати всього.
Ця поїздка була дуже яскравою. Зараз у мене багато досвіду, здобутого від трьох подорожей. Кожна країна вчила мене чогось нового: вміння завести розмову з незнайомими людьми, долати страх перед польотом та невідомими дорогами і брати максимум від навчання. За ці три роки я стала сміливішою та впевненішою в собі.
Іванна Аннин
Фото Юлії Драган
