2
З чим стикнулася українка за кордоном після 16 років заробітчанства в Іспанії. Про життя в Європі та чому українців зневажають угорські митники.
Чернівчанка Тетяна Швець 16 років відпрацювала в Іспанії, мила посуд у ресторанах та прибирала вілли заможних іспанців. Жінка офіційно працевлаштувалася, отримала тимчасовий дозвіл на проживання, однак торік, під час чергової поїздки додому, на угорсько-українському кордоні у неї відібрали паспорт та депортували.
Чому українські заробітчани безправні за кордоном, про робочі будні в Іспанії та як підготуватися до поїздки на роботу у чужу країну, розповіла «Шпальті» Тетяна Швець.
Як і 16 років тому, Тетяна Швець знову шукає роботу у Чернівцях. Бо пенсії, а це 1300 гривень, які вона отримує від держави, вистачає заледве на ліки та такі-сякі харчі. Тепер уже із чималим досвідом та знанням іспанської, знайти роботу на Батьківщині теж нелегко. Пропонують вакансії прибиральниці, у кращому випадку – продавця із зарплатнею у дві-три тисячі гривень…
2001 рік…
Тетяна Швець позичила гроші у подруги та зібралася на заробітки за кордон. Відпрацювавши 18 років на заводі «Кварц» у відділі технічного контролю, після зупинки заводу опинилася у центрі зайнятості. Відтак працювала секретарем у УМВС у Чернівецькій області, після скорочення – секретарем у школі. Торгувала навіть гарбузами на тротуарі та гранатами на Калинівському ринку, але заробітків не вистачало на прожиття.
З декількома десятками доларів у кишені чернівчанка виїхала до Барселони (Іспанія).
Десять днів жінка провела у пошуках роботи. Харчувалася у церкві – там, таких же як і вона, годували печивом та кавою з молоком. Щодня Тетяна Швець купувала собі батон та пляшку води (економила привезені з дому долари). Ночувала у подруги, яка жила у Барселоні. Коли коліжанка йшла на роботу, жінка у пошуках роботи цілими днями ходила церквами та містом, шукаючи оголошення роботодавців.
Після десяти днів пошуків, знайшла в церкві оголошення: потрібна працівниця в ресторан у містечку Viladrau. Відтак ресторан у містечку Viс був першим місцем роботи буковинки в Іспанії. Після смерті власника ресторану жінка підшукала роботу прибиральниці у квартирах та віллах заможних іспанців. Одна із власниць вілли навіть уклала робочий контракт з пані Тетяною. Так українка змогла отримати через п’ять років роботи пермессо (тимчасовий дозвіл на проживання та право на роботу) та медичну страховку.
Згодом українку уже добре знали у тому містечку та рекомендували на роботу як хорошого працівника.
Уже з офіційними документами та візою заробітчанка щороку навесні приїжджала на два тижні у відпустку додому.
У 2012 році у Тетяни Швець завершився термін дії закордонного паспорта. У консульстві Барселони їй продовжили дію документа ще на 10 років. Паспорт у червоній обкладинці не замінили на документ нового зразка, оскільки консульство не мало бланків.
Два роки після того наша громадянка без проблем перетинала кордони шенгенської зони, та у 2016 на кордоні Угорщини з Україною виникли проблеми з документами.
«Угорський митник узяв лупу і довго перевіряв мій паспорт, він сказав, що документ недобрий. Йому не сподобався штамп, сказав, що він розмитий. У мене забрали паспорт і депортували на п’ять років з Шенгенської зони», – пригадує чернівчанка.
Українці надали перекладача Зіну. Пані Зіна сказала: віза протермінована, а штамп нечіткий. Буковинка просила допомоги в угорського консула, вимагала адвоката. Однак перекладачка запевнила, що нічого страшного не відбулося, обіцяла повернути паспорт.
«Перекладачка прошепотіла мені на вухо: даш 500 євро, все буде добре, паспорт повернуть. Але я не розуміла, за що повинна дати такі гроші, якщо з документами у мене все гаразд. Сказала їй, що, аби заробити 500 євро, доводиться працювати три тижні», – розповідає Тетяна Швець.
Українці дали підписати документи угорською. Не розуміючи мови, жінка не хотіла нічого підписувати. Однак перекладачка прочитала й попросила довіритися їй та все підписати. Так громадянка України залишилася без паспорта та права в’їзду до країн Шенгенської зони.
Наразі за справу українки в Іспанії взявся адвокат. Тетяна Швець чекає на рішення генерального суду, з надією отримати право в’їзду до Іспанії.
В Іспанії обікрали цигани на чотири тисячі євро
Золоті ланцюжки на чотири тисячі євро зняли із чернівчанки грабіжники-цигани серед білого дня в Іспанії. Жінка йшла з великими пляшками по воду до джерела. Це було о 12 годині дня. Оскільки була неймовірна спека, українка була одягнена в майку, на шиї висіли масивні ланцюжки із хрестиком.
Як сьогодні, Тетяна пам’ятає: поруч зупинилася машина, із неї вийшли двоє людей, пишнотіла циганка та чоловік. За одну хвилину вони зняли два ланцюжки із шиї Тетяни і поїхали… Залишилися тільки сережки, бо їх прикривало волосся.
Заробітчанка викликала поліцію та інших представників закону, дала пояснення. Їй показували фотографії ймовірних підозрюваних, але серед них не було грабіжників. Через місяць їй сказали: «Вибачайте, але ми їх уже не знайдемо». Перелякана жінка зібралася додому на Україну, аби перепочити на рідній землі від пережитого.
Бліц Тетяна Швець
Про медицину в Іспанії
В Іспанії мені довелося робити операцію на ногу після серйозного перелому. Поверталася з роботи від однієї сеньйори і впала, послизнувшись на мокрому моху та жолудях в лісі. Вісім місяців після перелому не могла ходити, але до мене тричі на тиждень приїжджали реабілітологи. Операцію мені зробили абсолютно безкоштовно. Усі ліки за рецептом теж отримала безкоштовно. 13 ампул з ліками, які вартують по 50 євро за одну, усе це входило у безкоштовне лікування за страховкою.
На жаль, в Україні, коли захворіла на грип, лише антибіотики обійшлися мені майже в тисячу гривень!
Про іспанців
Іспанці загалом доброзичливі люди. Хоча є й такі, які недолюблюють чужоземців. Подобається, що роботодавці завжди робили подарунки на свята. Це могли бути прикраси, продуктові кошики тощо. Але не обійшлося без образ.
На перших порах, коли я ще не дуже добре розуміла іспанську мову, у ресторані, де я працювала на кухні, власниця закладу якось сказала мені услід – «руса путана». Але на той час я вже вивчила багато слів і зрозуміла сказане. Коли я запитала іспанку, хто тут «руса путана», вона вдала, що йдеться не про мене. Ця образа надовго запам’яталася. Працювати у ресторані було дуже важко, я тоді втратила 10 кілограмів. Тож, щойно знайшла краще місце, залишила роботу у ресторані у розпал сезону.
Поради українцям, які збираються за кордон
- Знати мову країни, в яку збираєтесь на роботу, хоча б словниковий мінімум. Купила у Барселоні словник, уже 13 років зберігаю його.
- Краще скористатися авіапослугами. Не їдьте через митницю Угорщини, там процвітає корупція.
Маю неприємний досвід проходження митного контролю в Угорщині. Коли везла з України коробки з цукерками у подарунок для своїх роботодавців, на митниці угорські митники відкрили пакунок та потоптали коробки на моїх очах. Сказали, щоб відкрила валізу, порозкидали все, походили зверху і наказали, щоб збирала. У жодній європейській країні митники не чинили так зі мною.
- Якщо маєте старий паспорт з візами та штампами, краще оформити новий.
- Добре, якщо маєте знайомих чи родичів у країні, куди їдете, вони можуть допомогти.
- Зарекомендуйте себе чесним, відповідальним працівником.
Був випадок, коли моя роботодавець спеціально розкидала у будинку золото і залишила мене прибирати. Через якийсь час зателефонувала і запитала, чи не бачила її прикрас. Я відповіла, що працювала у мільярдерів, у будинку на мене залишали усі збереження. Тому така перевірка це – дуже соромно.
Що побачила вдома
Україна змінилася, Чернівці теж. Але ціни на Батьківщині фантастичні. В Іспанії дешевші овочі, м’ясо, житло. Там за три євро (90 гривень) можна купити кілограм м’яса свинини, у нас – за 5 євро (150 гривень).
Оренда однокімнатної квартири в Іспанії обійдеться у 400 євро за місяць, плюс комунальні послуги. У 500 євро можна вкластися. Я винаймала житло у роботодавця за 200 євро. У містечку Vig, на північному сході Іспанії, можна купити двокімнатну квартиру за 40 тисяч євро. За кордоном мені вистачало зарплати на оренду квартири, харчі, одяг, відпочинок та ще й допомогти дітям. Мінімальна пенсія в Іспанії, маючи певну вислугу років (від 15 років), становить 350-400 євро.
В Україні я отримую пенсію 1300 гривень, і порівнюючи з Іспанією, я впадаю в депресію. У магазині вагаюся, взяти шматочок м’яса чи сьогодні обійтися. Хочу жити в Україні, якби мені додали до пенсії…
Треба починати з культури
Ми хочемо в Європу, але нам ще далеко туди, треба починати з особистої культури. Коли я повернулася до Чернівців, застала захаращений, неприбраний багатоповерховий будинок, де маю квартиру. У під’їзді та поруч з ним — недопалки, плювки, порожні пляшки. Просила сусідів прибирати будинок по черзі. Перший місяць прибирала під’їзд сама, але мене ніхто не підтримав. В Іспанії, у будинку, де я винаймала житло, жила власниця перукарні. І вона теж по черзі зі мною прибирала будинок.
Якось, відпочиваючи на балконі своєї квартири у Чернівцях, повз мене пролетів пакет зі сміттям. Це сусідка зверху викинула пакунок. На деревах повис пакет з відходами, стара білизна…
Ольга Максимюк
Фото: Іванна Аннин
