Проходження медогляду: бюрократія і профанація чи реальний допуск до керма?
Проходження медогляду для допуску керувати транспортним засобом зводиться до обходу всіма кабінетами поліклініки та отримання підписів й штампів у картці. Натомість, є такі, що вирішують за краще купити готовий документ і не витрачати час і нерви під кабінетами лікарів.
Кому потрібні марудні процедури медичного огляду, якщо таку довідку можна отримати за енну суму грошей та як відбувається повноцінна процедура медогляду, пише журналістка Ольга Максимюк.
Перш ніж відправитись на водійські курси, вас скерують оформити медичну довідку, бо без неї не дозволять сідати за кермо навчального автомобіля.
Дізнавшись, що планую навчатися в автошколі, знайомі пропонували купити готову довідку, аби позбавити мене цієї марудної справи. Переконували, що самостійно зекономлю небагато, у результаті лише витрачу час та зіпсую нерви.
Хотілося зробити все самій та чесно. Однак після проходження декількох поліклінічних кабінетів, склалося враження, що таку процедуру проходять люди, які прискіпливо ставляться до свого здоров’я, або просто не свідомі. Бо витратила на ці процедури цілий день, а заплатила (обов’язкові платежі) не набагато менше, аніж пропонували за липову довідку.
То ж як це було.
Перш за все звернулася за сертифікатом від психіатра у лікарню, що на вулиці Мусоргського, 2 у Чернівцях. Оскільки наразі укласти угоду з лікарем можна не залежно від прописки, вирішила, що медичну довідку теж зможу отримати будь-де. Та тут мені навідріз відмовили видати сертифікат. Сказали, потрібно звернутися у поліклініку за місцем реєстрації та отримати там довідку, яка свідчить про те, що не стою на обліку у психіатра за місцем реєстрації. Тут ніхто не намагався мені натякнути у сприянні отримання сертифікату на місці, щоб не їздити у район. А ще, запевнили, що зробити довідку у районі обійдеться дешевше, аніж у Чернівцях.
У районній поліклініці (у Кіцмані) мені вручили довжелезний аркуш «кандидата у водії» із переліком кабінетів та лікарів, які я маю пройти, а ще порадили, де я можу здійснити офіційний платіж за медогляд і відправили кабінетами.
До речі, щоб оплатити послуги, доведеться йти до каси Ощадбанку фактично через півміста, бо поліклініка розташована на окраїні населеного пункту. У приміщенні поліклінічно-лікарняного комплексу є айбокс, де можна здійснити оплату. Однак, не всі вміють ним користуватися, особливо, якщо це люди старшого віку
Також, якщо ви не маєте з собою двох фотокарток ¾, усе можна зробити на місці. У Кіцмані мені порадили одне ательє, і туди теж треба йти добрячий кавалок.
Перевагою проходження медогляду в районі є те, що сертифікати від нарколога та психіатра тут можна отримати в одному місці, у поліклінічному відділенні. Не доведеться їздити через усе місто, як у Чернівцях (ці заклади розташовані на вулицях Юрія Федьковича та Мусоргського).
Ще один із важливих моментів, більшість лікарів тут готові ретельно обстежити пацієнтів. Домовитися із ними отримати підпис та штамп без проходження огляду, за винагороду, вочевидь, не вдасться.
Коли отримала аркуш із вимогами для обстеження у кандидати у водії, щиро кажучи, здивувалася. Потрібно було пройти обстеження у більше десятка кабінетів та здати аналізи. А зробити це за один день, навряд чи реально.
Для мене досі не зрозуміло, чим керувалися у Міністерстві охорони здоров’я, складаючи перелік обстежень для водіння автомобілем. Адже кандидати у водії, це здебільшого працюючі люди, а роботодавці не завжди готові давати відгул у робочі дні заради такої цілі.
Скажімо, обстеження у психіатра, нарколога, окуліста, це цілком логічно для допуску до керування, і їх повинні пройти всі, хто сідає за кермо. А наприклад, огляд у гінеколога? (лише для жінок. Цікаво, якщо так дбають про здоров’я жінок, чому чоловіків не направляють на огляд до уролога. Дещо дивний поділ).
Та навіть огляд у тих лікарів, які, на мою думку, є важливими для отримання права на керування автомобілем, не всюди проходив згідно з якимись стандартами чи вимогами, і чи є такі стандарти? Вочевидь лікарі оцінюють здатність керувати автомобілем одним поглядом.
У кабінеті психіатра я поцікавилася, у який спосіб він визначає психічний стан пацієнта? Лікар відповів, що одразу видно, чи є відхилення у людини. Якщо у нього виникають підозри чи сумніви у адекватності, тоді ставить запитання.
Ретельно до огляду поставився лікар офтальмолог, невролог, гінеколог, в кабінеті ЕКГ, флюорографії (тут була величезна черга і чекати довелося щонайменше годину) та ще декількох. Лікарка поскаржилася, що того дня було стільки людей, що аж апарат нагрівся. Стає лячно лише від однієї думки, якого року випуску той рентген і чи не отримала я більше шкоди від опромінення, ніж користі від результату обстеження.
За день метушні, з численними перебіжками кабінетами поверхами поліклініки, також я встигла пробігтися у центр міста зробити фото, (думаю, мене запам’ятав увесь персонал закладу, яких доводилося щораз питати, як знайти певного лікаря чи кабінет), мені все ж вдалося отримати бажані підписи та штампи у картці. Близько 17 години я з квитанціями, сертифікатами та заповненою карткою стояла під кабінетом голови ЛКП, сподіваючись отримати медичну довідку і нарешті відпочити від прожитого дня у поліклініці. Вочевидь тут не очікували, що в мене вистачить терпіння обійти усі кабінети та виловити усіх лікарів за один день. Бо лікар ЛКП без пояснень запропонував забрати готову медичну довідку лише наступного дня. Вочевидь у них закінчувався робочий день… Або ж для видачі медичної картки потрібні ще якісь додаткові процедури. А те, що мені доведеться відпрошуватися з роботи ще раз, щоб забрати меддовідку, цікавило лише мене.
Після штурму поліклініки та десятка кабінетів лікарів, пожаліла, що вирішила зробити все за правилами. Адже, якщо порахувати фінансові витрати у поліклініці, додати проїзд у маршрутках і витрачений час, зекономлена сотня-півтори не тішить.
Думаю, більшість тих, хто керує нині приватними транспортними засобами, або ж лише навчаються в автошколі, не проходили процедуру медогляду за правилами, а купили довідку. Бо навіщо, якщо коштує липова довідка для керування автотранспортом 450-500 гривень.
Я заплатила за свою чесну – 280 гривень. Фактично зекономила близько 200 гривень. Але, якщо врахувати витрати двічі на проїзд до райцентру, це ще плюс 60 гривень.
То ж, шановні пішоходи, стережіться автомобіля. Бо, коли куплену довідку отримає людина з інвалідністю, такий водій менше загрожує на дорозі, аніж неврівноважені люди, психічно хворі чи наркомани, які заплатили за медичне обстеження і лікарі їх навіть не бачили на власні очі.
А тепер про цифри. За даними Національної поліції, 2017 року у Чернівцях трапилося 1590 ДТП, у яких загинули 19 осіб, а травмувались – 165.
Зафіксовано 75 випадків наїздів на пішоходів на регульованих та не регульованих пішохідних переходах, ще 38 – поза межами пішохідного переходу, загинули п’ять пішоходів.
Колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Шпальти» може не поділяти думки, висловленої у матеріалі.