0
Чому батьківські комітети перетворилися на явище збирання грошей та як з цим боротися, пише буковинка, мама Наталія Матюшина.
Будинок знань
Мій син закінчив перший клас у Стрілецькокутському загальноосвітньому навчальному закладі 1-3 ступенів Кіцманського району. Відколи він пішов до школи, щотижня я віддаю зі свого гаманця кругленьку суму. Регулярно збирають гроші на різні потреби.
Харчування. У шкільній їдальні харчування платне – 18 гривень за один обід, і це без першої страви, тобто 90 гривень щотижня. Оскільки дитина протягом дня купує ще булочки чи чебуреки – це ще сотня гривень в тиждень.
Шкільна/класна каса. Деякі покупки є дійсно необхідними, наприклад, друковані зошити, теплі сидіння для стільців, аптечка. Але іншими побутовими речами повинна забезпечувати школа, на це кошти передбачені в бюджеті. Чому ми повинні платити тисячі гривень за стенди? Чому здаємо гроші на мило, туалетний папір, зокрема, по 8 гривень з учня, а в закладі навчається близько 300 учнів. На щастя, батьківський комітет відхилив прохання школи і відмовився купувати за власний кошт парти та плазмовий телевізор! У класну касу також регулярно здаємо то 100, то 150 гривень. Окрім того, не приніс саморобку до свята осені – плати 50 гривень, не спік до Миколая пирога – плати! Під кінець року всі повинні здати по 100 гривень на ремонт школи.
У класі мого сина навчається 14 учнів, тож тільки з першого класу виходить сума в 1400 гривень. На ремонт класу, який робимо самотужки, теж здаємо по 100 гривень.
Благодійність та подарунки. Я не відмовляюся здавати гроші на допомогу ООС (колишня назва АТО- ред.), на ветеранів, на Червоний Хрест, на дитячі будинки. Але хіба благодійність має таксу? Хіба можна примушувати бути благодійником? Я «за» привітати вчителів квітами чи купити діткам приємні подарунки до свят. Але ж не здавати по 150 гривень до 8 березня.
Я не можу змиритися з цією ситуацією, тому сказала батькам, що більше грошей не здаватиму. Як тільки відмовилася, почалися відверті маніпуляції. Мої нагадування, що шкільні каси заборонені міністром освіти, а за здирництво є кримінальна відповідальність (ст. 189 ККУ), відверто ігнорують. Мені кажуть: «Зараз не той час, щоб не мати грошей», «Твоя дитина теж користується тією лінійкою/м’ячем, дивиться на дошку», «Не маєш грошей – йди до сільської ради, кажи, що малозабезпечена». Про гроші нагадують навіть дітям! Однокласниці мого сина кажуть: «Скажи мамі, нехай принесе 150 гривень, ти ж користуєшся тим, що ми купили, сидиш на цьому кріслі.»
Згодом до бабусі цієї дитини приходили навіть додому, передавали записки, щоб і вона здавала кошти. Після таких візитів, які супроводжуються криками, жінка потрапляла в лікарню. Є батьки, які теж не хочуть бути такими собі «дійними коровами», заявляють, що більше грошей не здаватимуть. Але більшість мовчить – бояться втратити місце роботи в школі, не хочуть, щоб принижували дитину, дехто просто не хоче сваритись.
Від початку навчального року на вищевказані «потреби» я віддала до школи близько 3000 гривень, втратила незліченну кількість нервових клітин, намагаючись довести незаконність збору коштів, а натомість отримала добру порцію хамства та маніпуляцій. Тому закликаю небайдужих батьків відстоювати свої права. Прошу обласне управління освіти проконтролювати ситуацію, що склалася з батьківським комітетом у Стрілецькокутському ЗНЗ 1-3 ступенів Кіцманського району.
Колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Шпальти» може не поділяти думки, висловленої у матеріалі.
