Тут кожен може стати своїм. Володимир Килинич презентував книгу про Чернівці. Фото

Книга «Чернівці для своїх. Екскурсія у прозі» ілюстрована малюнкам Олександра Вайсмана – чернівчанина, який нині живе у США.

5 березня Володимир Килинич презентував у медіа-центрі «Belle Vue» свою нову книгу «Чернівці для своїх. Екскурсія у прозі». Автор не називає себе письменником, а просто фізиком, який пише. Володимир Килинич розповів, що почав працювати над книжкою у 2017 році. І щотижня писав по розділу, а загалом їх – 60.

На презентацію «Чернівців для своїх», що вийшли у «Видавництві 21», прийшли й герої цієї книги. Вони не згадуються у текстах прямо. Але у збірних образах деякі чернівчани можуть впізнати себе.

«У мене українська мова не літературна, а така особлива, чернівецька. Але у книжці також є розділи і російською. І тут знову ж таки треба додати: що російська у Чернівцях – особлива мова, вона відрізняється від звичайної російської. Я дуже вдячний за ту роботу, яку доклала до цього видання Людмила Рогова, екскурсовод, яка багато знає про місто. І саме вона допомогла мені вибудувати сюжет. Дуже гармонійно вписалися малюнки Олександра Вайсмана, вони один до одного доповнюють те, про що я писав. Не кажу вже про величезну редакторську роботу Інги Кейван. Хто головний герой? Чернівці. А загалом на сторінках книжки можна буде познайомитися з майже сотнею людей. Всі вони списані з реальних персонажів», – розповів Володимир Килинич.

Автор додає, що у книзі є один виразний персонаж – Муня, тобто Емануїл. Це ім’я було розповсюджене у Чернівцях. І в його образі – різні чернівчани, які зустрічалися у житті автору.

«Я писав про вулички і місця, які знаю з дитинства. І ця книжка – це свого роду детективна мелодрама з елементами ностальгії. А до самих Чернівців я звертаюся у тексті, як до живої істоти. Книга ніби про минуле, але також про наші дні. Розповідь торкається ще 60-х років минулого століття і це як інструмент мого ставлення до сучасності. Що нічого нового в принципі у місті не відбувається. Єдине що, як каже мій товариш Бума, відбувається зміна групи крові. Тобто має пройти 10-15 років, щоб людина, яка почала жити у Чернівцях, стала чернівчанином», – зазначив автор.

Володимир Килинич також розповів, що у Європі в натовпі людей чернівчан дуже просто впізнати  за блиском очей та інтонацією. А загалом його книга присвячена тому, що таке бути чернівчанином.

«У моєму будинку жила єврейська родина, і я пам’ятаю, як мама казала своєму синові: «Сема, ты только что смотрел на луну, а теперь этими руками берешь сыр». І це не вигаданий єврейський гумор, так говорили чернівчани. Водночас я не знаю відповіді на запитання, що таке бути чернівчанином, я це відчуваю. Чернівчанином можна стати, якщо зрозуміти це місто правильно», сказав Володимир Килинич.

«Але також буває, що можна у цьому місті народитися, але так чернівчанином і не стати» додала редакторка книги та модераторка презентації Інга Кейван.

«Зараз у Чернівцях нахабність і вседозволеність – всюди. Але Чернівці так влаштовані, що вони ці вади переминають», відповів автор книги.

Видання вийшло у рамках міської програми підтримки книговидання імені бургомістра Антона Кохановського.

На презентації Володимир Килинич прочитав декілька уривків зі своєї книги. Пропонуємо ознайомитись і вам.

Наталія Фещук

Фото Євгенії Калюжки

Уривки із книги «Чернівці для своїх. Екскурсія у прозі».

«Але Роша – район особливий та прикметний. Це дещо відокремлена частина міста, спосіб самітнення, дуже дорога та зрозуміла небагатьом пісня про справжнє життя. Ця пісня багатоголоса, багатонаціональна, просто багата. Своєрідний історичний чернівецький Беверлі-Гіллз».
«Челюскінців – вулиця, де мають народжуватися президенти невеликих європейських країн, маршалки сеймів, сенатори, депутати парламентів та міністри тіньових урядів. Портали її рівновисоких будинків повинні приймати дипломатів у циліндрах, що завітали в справах до Чернівців, але знайшли час інкогніто провідати шкільних коханих. Під’їзди вулиці ніколи не пахли сміттям. Вони пахли дорогими парфумами, кавою «меланж» та справжнім шампанським».
«Кобилянською можна йти двома способами – швидко й повільно. Щоб зрозуміти різницю, пояснимо: швидко – це повільно, але без зупинок. Коли ти правильно йдеш Кобилянською, тобто з боку Центральної площі, то вона відкривається тобі поступово, як у старовинному калейдоскопі, крок за кроком, будинок за будинком, метр за метром».
«Резиденція як статечний чернівчанин після 50. Без особливих та детальних планів на майбутнє. Просто бути. Просто жити. Просто насолоджуватися простими речами. Просто дивувати собою світ. Ті, хто колись поєднав».
«Йдіть Чернівцями! Ви обов’язково зустрінете всіх наших героїв та зрозумієте це місто. Місто для своїх. А тут кожен може стати своїм».
 

Залишити відгук

Залишити відгук